Žečpospoļitas atdzimšanas ideja

Kā zināms, vēsturei nav vēlējumas izteiksmes. Tātād pārdomu par pagātni vietā, paskatīsim uz tagadni un nākotni.

Divas asiņainas karas atnesa Žečpospoļitai negaidītas sekas un pat labumus. Galvenais brīnums ir ka novājējās Krievija un Vācija zaudēja savu kontroli novadā.

Tiesu sakot, Žečpospoļitas jau arī nav. Viņas vietā radās 5 nacionālas valstis: Baltkrievija, Latvija, Lietuva, Polija un Ukraina. Un ja mes savienojam šos gabalus „Jaunā Žečpospoļitā” (JŽ), mes izbrīnīsimies, tāpēc ka viņas teritorija palielinājās gandrīz divas reizes – no 733 500 (1772 g.) līdz 1 253 696 kv. km (tagad). Izskatas ka neticama ģeopolitiska uzvara! Bet viņa netika izmantojama un tāpēc ir bezjēdzīga.

Esmu drošs, ka Žečpospoļitas atjaunošanas ideja vēl radas. Bet ļoti ticams, ka būs jau vēl: vai Berlīne sāks atgriezt Silēziju, vai Maskava sāks iznīcināt Ukrainu vai pievienot Baltkrieviju...

Bet pieļausim uz īsu brīdi, ka mūsu valstu tautas tagad noļēma apvienoties JŽ. Un redziet, ko mes varētu iegūt:

Valsts	Iedzīvotaji	%	ПPlatība, kv. km	%	IKP* (mljrd.$)	%
Baltkrievija	9 489 000	10%	207 600	17%	119,554	10%
Latvija	2 231 503	2%	64 589	5%	32,346	3%
Lietuva	3 366 357	3%	65 200

Abiejų Tautų Respublikos atkūrimo idėja

Kiek yra žinoma, istorija nežino tariamosios nuosakos. Todėl vietoj minčių apie praeitį, pažiūrėsime į dabartį ir ateitį.

Du kruvini pasauliniai karai atnešė buvusiai Abiejų Tautų Respublikai (ATR) netikėtų padarinių ir net naudos. Pagrindinis stebuklas - nualinti Rusija ir Vokietija nustojo tiesiogiai kontroliuoti šį kraštą.

Tiesa, pačios Abiejų Tautų Respublikos taip pat jau nebėra. Jos vietoje atsirado 5 nacionalinės valstybės: Baltarusija, Latvija, Lietuva, Lenkija ir Ukraina. Ir jeigu mes sujungsime šiuos gabalėlius į "Naująją Abiejų Tautų Respubliką" (NATR), tai su nuostaba aptiksim, kad jos teritorija padidėjo beveik dukart - nuo 733 500 (1772 m.) iki 1 253 696 kv.km. (dabar). Atrodo, kaip neįmanoma geopolitinė pergalė! Bet nepanaudota ir todėl beprasmė.

Aš įsitikinęs, jog Abiejų Tautų Respublikos atkūrimo idėja dar atsiras. Bet graičiausiai, jau bus per vėlu: arba Berlinas pradės Silezijos susigrąžinimą, arba Maskva pradės Ukrainos naikinimą ar Baltarusijos prisijungimą...

Tačiau tarkime, jog mūsų valstybių tautos nusprendė tuoj pat susijungti į ATR. Ir štai ką mes galėtume gauti:

Valstybė	Gyventojai	%	Plotas, kv.km.	%	BVP* (mlrd.$)	%
Baltarusija	9 489 000	10%	207 600	17%	119 554	10%
Latvija	2 231 503	2%	64 589

Ідэя адраджэньня Рэчы Паспалітай

Статья по-русски
Стаття українською
Artykuł w języku polskim
Latviešu
Lietuviškai

Як вядома, гісторыя ня мае ўмоўнага ладу. Таму замест разваг над мінулым, гляньма на сучаснасьць і будучыню.

Дзьве крывавыя сусьветныя вайны прынесьці нечаканыя наступствы і нават выгоды для былой Рэчы Паспалітай. Галоўнае дзіва - зьнясіленыя Расея і Нямеччына згубілі свой непасрэдны кантроль над краем.

Самой старой Рэчы Паспалітай таксама няма. На яе мейсцы ўзьніклі 5 нацыянальных краін: Беларусь, Латвія, Літва, Польшча і Ўкраіна. І калі мы складзем гэтыя кавалкі ў "Новую Рэч Паспалітую" (НРП), то са зьдзіўленьнем убачым, што яе тэрыторыя павялічылася амаль удвая - з 733 500 (1772 г.) да 1 253 696 кв.км. (зараз). Выглядае, як неверагодная геапалітычная перамога! Але нявыкарыстаная і таму безсэнсоўная.

Я ўпэўнены, што ідэя адраджэньня Рэчы Паспалітай яшчэ вынікне. Але хутчэй за ўсё гэта будзе запозна: ці-то Бэрлін пачне вяртаць Сілезію, ці-то Масква пачне разбураць Украіну альбо далучаць Беларусь...

Аднак уявім на хвіліну, што народы нашых краін зараз жа вырашылі аб'яднацца ў НРП. І вось што мы маглі б атрымаць:

Idea odrodzenia Rzeczypospolitej

Jak wiadomo, historia nie zna trybu warunkowego. Dlatego zamiast rozważań o przeszłości, spójrzmy na teraźniejszość i przyszłość.

Dwie krwawe wojny światowe przyniosły byłej Rzeczypospolitej nieoczekiwane konsekwencje i nawet korzyści. Najważniejszy cud – wykończone wojną Rosja i Niemcy straciły swoją bezpośrednią kontrolę nad krajem.

Samej Rzeczypospolitej, co prawda, też już nie ma. Na jej miejscu powstali 5 państw narodowych: Białoruś, Łotwa, Litwa, Polska i Ukraina. Gdyby połączyć te kawałki do „Nowej Rzeczypospolitej” (NR), ze zdziwieniem możno odkryć, że jej obszar powiększył się prawie dwukrotnie – od 733 500 (1772 r.) do 1 253 696 km² (teraz). Wygląda jak niesamowite zwycięstwo geopolityczne. Ale niewykorzystane i dlatego bezsensowne.
Jestem pewien, że idea odrodzenia Rzeczypospolitej jeszcze powstanie. Ale prawdopodobnie już będzie za późno: albo Berlin rozpocznie odzyskiwać Śląsk, albo Moskwa rozpocznie rujnować Ukrainę lub przyłączać Białoruś...

Jednak przypuśćmy na chwilę, że narody naszych państw natychmiast podjęli decyzje o zjednoczeniu do NR. Spójrzmy co było by tego skutkiem:

Państwo	Liczba ludności	%	Powierzchnia, km²	%	PKB* (mld USD)	%
Białoruś	9 489 000	10%	207 600	17%	119,554	10%
Łotwa	2 231 503	2%	64 589

Ідея відродження Речі Посполитої

Як відомо, історія не знає умовного способу. Тому замість роздумів над минулим, подивимося на сучасність і майбутнє.

Дві криваві світові війни принесли несподівані наслідки і навіть вигоди для колишньої Речі Посполитої. Головне диво - виснажені Росія та Німеччина втратили свій безпосередній контроль над краєм.

Самої Речі Посполитої, правда, теж вже немає. На її місці виникли 5 національних держав: Білорусь, Латвія, Литва, Польща та Україна. І якщо ми з'єднаємо ці шматки в "Нову Річ Посполиту" (НРП), то з подивом побачимо, що її територія збільшилася майже вдвічі - з 733 500 (1772 р.) до 1 253 696 кв.км. (зараз). Виглядає, як неймовірна геополітична перемога! Але невикористана і тому безсенсовна.

Я переконаний, що ідея відродження Речі Посполитої ще виникне. Але напевно, вже буде пізно: чи Берлін почне повертати Сілезію, чи Москва почне руйнувати Україну або приєднувати Білорусь ...

Однак припустимо на хвилину, що народи наших країн зараз же вирішили об'єднатися в НРП. І ось що ми могли б отримати:

Країна	Населення	%	Площа, кв.км.	%	ВВП* (млрд.$)	%
Білорусь	9 489 000	10%	207 600	17%	119,554	10%
Латвія	2 231 503	2%	64 589	5%	32,346	3%
Литва	3 366 357	3%	65 200

Идея возрождения Речи Посполитой

Как известно, история не знает сослагательного наклонения. Поэтому вместо размышлений над прошлым, посмотрим на настоящее и будущее.

Две кровавые мировые войны принесли для бывшей Речи Посполитой неожиданные последствия и даже выгоды. Главное чудо - истощенные Россия и Германия потеряли свой непосредственный контроль над краем.

Самой Речи Посполитой, правда, тоже уже нет. На ее месте возникли 5 национальных государств: Беларусь, Латвия, Литва, Польша и Украина. И если мы соединим эти куски в "Новую Речь Посполитую" (НРП), то с удивлением обнаружим, что ее территория увеличилась почти вдвое - с 733 500 (1772 г.) до 1 253 696 кв.км. (сейчас). Выглядит, как невероятная геополитическая победа! Но неиспользованная и поэтому бессмысленная.

Я уверен, идея возрождения Речи Посполитой еще возникнет. Но скорее всего, уже будет поздно: или Берлин начнет возвращать Силезию, или Москва начнет разрушать Украину либо присоединять Беларусь...

Однако допустим на минуту, что народы наших стран сейчас же решили объединиться в НРП.

Ідэя адраджэньня Рэчы Паспалітай

Статья по-русски
Стаття українською
Artykuł w języku polskim
Latviešu
Lietuviškai

Як вядома, гісторыя ня мае ўмоўнага ладу. Таму замест разваг над мінулым, гляньма на сучаснасьць і будучыню.

Дзьве крывавыя сусьветныя вайны прынесьці нечаканыя наступствы і нават выгоды для былой Рэчы Паспалітай. Галоўнае дзіва - зьнясіленыя Расея і Нямеччына згубілі свой непасрэдны кантроль над краем.

Самой старой Рэчы Паспалітай таксама няма. На яе мейсцы ўзьніклі 5 нацыянальных краін: Беларусь, Латвія, Літва, Польшча і Ўкраіна. І калі мы складзем гэтыя кавалкі ў "Новую Рэч Паспалітую" (НРП), то са зьдзіўленьнем убачым, што яе тэрыторыя павялічылася амаль удвая - з 733 500 (1772 г.) да 1 253 696 кв.км. (зараз). Выглядае, як неверагодная геапалітычная перамога! Але нявыкарыстаная і таму безсэнсоўная.

Я ўпэўнены, што ідэя адраджэньня Рэчы Паспалітай яшчэ вынікне. Але хутчэй за ўсё гэта будзе запозна: ці-то Бэрлін пачне вяртаць Сілезію, ці-то Масква пачне разбураць Украіну альбо далучаць Беларусь...

Аднак уявім на хвіліну, што народы нашых краін зараз жа вырашылі аб'яднацца ў НРП.

У “Пярсідскіх лістах” Мантэск’е, дзе аўтар ад імя прыдуманага персідскага вандроўніка рэзка крытыкуе тагачаныя парадкі ў Францыі, адзін з персанажаў са шчырым здзіўленнем пытаецца “Як можна быць персам?”. Французам XVIII ст. было цяжка ўявіць, як чалавек можа быць персам ды яшчэ крытыкаваць самую прагрэсіўную краіну Еўропы. Блізка тая ж занепакоенасць, а часам спалоханасць і недабразычлівасць адчуваецца у шэрагу нядаўніх рэфлексій, прысвечаных літоўскай плыні, што пакрысе афармляецца ў асадах беларускай інтэлектуальнай і публічнай сферы.

Збянтэжанасць перад рознымі варыянтамі літоўскіх праектаў выклікае найперш адзін прынцыповы момант: “для ідэолагаў і носьбітаў гэтых праектаў панятак “ліцьвін” даўно адасобіўся ад “беларускай прапіскі”, ператварыўшыся ў альтэрнатыўны беларускаму нацыянальны (з прэтэнзіямі на этнічны) праект"^[1]. Далейшая засцярога грунтуецца на адчуванні небяспекі гэткай літоўскасці для Беларусі як канстанты, якая мусіла б мець агульнапрынятую нацыянальную метатэорыю, што навучыла б нас "ня толькі адрозьніваць інтанацыі смаку ў вашай шклянцы вады, але і — прыняць і урэшце палюбіць гэты букет, ня прагнучы адмаўляць ці абіраць у ім штосьці“^[2]. Метафара кісла-салёна-салодкага кактэйлю пад рознымі найменнямі досыць папулярная ў сучасных пратаганістаў беларускай ідэі: “метатэорыя” (Аляксей Бацюкоў), “дыскурс Беларусі” (Валянцін Акудовіч). Але мы не будзем дэтальна абмяркоўваць гэтыя ідылічныя варыянты “грамадскай дамовы”, а паспрабуем акрэсліць ім альтэрнатыву ў варунках рэальнай “вайны ідэяў” ды засяродзім увагу на тым, каму і чым літоўшчына гэтак муляе вока.

Да 100-лецьця газэта “Літва”

Крыніцы мысьлі літоўскай

Мы вядзем свой радавод ад літоўскай газэты “Літва”, што выходзіла па польску ад 1908 па 1911 гг. У гэтым годзе абыходзім 100-летні юбілей заснаваньня газэты “Літва”, чаму будуць прысьвечаны шэраг артыкулаў з першаўзору, ад якога лічым сваё існаваньне. Нягледзячы на зусім розную сытуацыю цяперашняга часу і мінуўшчыны, да сёньня мы можам знайсьці шмат супольнага паміж “Літвой” таго часу і сёньняшняй. Для пацьвярджэньня прывядзем словы кн. Станіслава Радзівіла з N 13(19) “Літвы” ад 1909 году, які ў сваім “Прыкладзе для зямянства, годным дзеля насьледваньня” гаворыць “наша дактрына – гэта дабро нашай Айчыны Літвы і Беларусі, наша дактрына – гэта прызнаньне моваў і праў нацыянальных карэннага нашага насельніцтва Літвінаў і Беларусінаў, наша “дактрына” – гэта прызнаньне для нас, карэнных грамадзян Літвы і Беларусі, прыналежных праў нашай мовы і нашай рэлігіі”.